Група крові.  Що це таке та навіщо

Одним із ключових параметрів, що мають як діагностичне, так і практичне значення, є група крові.  Це – генетично зумовлена ознака, яка визначається наявністю або відсутністю специфічних антигенів на поверхні еритроцитів. Група крові не лише відіграє критичну роль у питаннях сумісності під час трансфузії, а й відкриває глибший погляд на особливості імунної відповіді організму. Усвідомлення цього викликає повагу до того, наскільки досконалою і складною є система, яка підтримує наше життя буквально щосекунди.

 !Трансфузія – переливання крові та її компонентів до організму іншої людини від донора або від самого отримувача.

Переливання крові – незамінна процедура у випадку великої крововтрати. Існує багато станів, які можливо поліпшити шляхом переливання, такі як, наприклад, відсутність або занадто низька кількість тих чи інших елементів у складі крові, захворювання крові, тяжкі поранення, деякі хронічні хвороби, травми та ін. За поділом на групи та резус-фактор кров різних людей може або не може бути сумісною між собою – це і визначає, як повинна здійснюватися трансфузія.

 Історія

Людству не завжди було відомо про розподіл крові на групи, і про ймовірну можливість їх несумісності. До початку XX століття переливання здійснювалося від тварини до людини, від хворої до здорової особи та навпаки, що призводило до погіршення стану чи навіть летальних випадків. На той час не було відомо, чим зумовлені такі наслідки, і науковцям не спадало на думку, що кров від людини до людини може відрізнятися. В намаганнях з’ясувати та вирішити причину невдалих спроб переливання, декілька вчених приблизно в один і той же час відкрили поділ крові на групи.

1900-му році австрійський імунолог Карл Ландштайнер почав вивчати це питання.

Для проведення дослідження він використовував кров свою та колег, змішував зразки, спостерігав за реакцією. Він відокремив з крові еритроцити та сироватку, і шляхом додавання до сироватки еритроцитів від зразків крові різних людей, виявив, що у разі додавання до сироватки її ж еритроцитів, не сталося ніякої реакції, проте з іншими видами еритроцитів сироватка вступала в реакцію, а саме склеювала їх. А от у своєму зразку крові він не спостерігав групування еритроцитів. Ці досліди дали змогу відкрити три категорії, на які можна поділити кров за наявністю антигенів на поверхні її еритроцитів:

1 – еритроцити мають на поверхні антигени – А

2 – еритроцити мають на поверхні антигени – В

3 – еритроцити не мають на поверхні ніяких антигенів – С

 Відповідно, ця система поділу була названа вченим АВС.

Дещо пізніше, учнями К. Ландштайнера було відкрито четвертий тип групи крові – він містив у собі обидва види антигенів: А і В, і називався просто – АВ.

«В організмі людини антиген групи крові (аглютиноген) і антитіла до нього (аглютиніни) ніколи не співіснують», – підвів підсумок своїх робіт Карл Ландштайнер, що пізніше стало головним правилом трансфузіології.

Декількома роками пізніше, Ян Янський – чеський психіатр та невролог, проводив, незалежно від К. Ландштайнера, дослідження крові – він намагався виявити зв’язок між психічними захворюваннями та групами крові, і пронумеровав 4 групи за  частотою того, як вони зустрічаються. Так з’явилась класифікація груп крові за номерами.

Оскільки були вчені які теж використовували цей поділ у різних інтерпретаціях, це призводило до плутанини, і у 1937 році було остаточно прийнято буквенну термінологію. Вона отримала назву АВ0, де 0 (I), A (II), B (III) , AB (IV). Тобто до поділу К. Ландштайнера було додано групу IV, а С перейменували на 0.

Загальною відмінністю груп крові слугує наявність або відсутність певних антигенів:

• I група (0) – на поверхні еритроцитів немає ніяких антигенів: ні А, ні В;
• II група (А) – на поверхні еритроцитів є тільки антиген А;
• III група (В) – на поверхні еритроцитів є антиген В;
• IV група (АВ) – на поверхні еритроцитів антигени А і В разом.

Група крові наслідується генетично, і цей процес визначається антигенами А і В – вони є домінантними, а 0 – рецесивним (прихованим). Тобто, якщо вагітна має антигени А, а біологічний батько В – то це дає групу крові АВ (IV). Батьки з однаковою групою крові можуть мати дитину виключно з такою ж групою крові, але наявність у обох батьків групи АВ – дасть будь-які групи, за виключенням 0, тобто I групи.

 Резус-фактор та резус-несумісність

 Розуміння відмінностей груп крові та їх особливостей врятувало багато життів та зробило великий прорив в науці загалом. Відкриття зробило можливим проведення успішних хірургічних втручань, які до цього закінчувалися ускладненнями, чи, навіть, летальними випадками. Знання особливостей переливання крові і його вдосконалення врятувало не одне життя і лягло в основу медичної практики.

Додатково до категоризації крові на групи за наявністю та відсутністю антигенів, був виявлений ще один клінічно важливий показник – резус-фактор. Резус – це певний вид білка, який або є, або його немає на поверхні еритроцитів, і, відповідно до цього, резус-фактор може бути або позитивним (+), або негативним (-).

Резус-фактор не впливає на загальний стан здоров’я, але є важливою інформацією, якою потрібно володіти також під час планування вагітності, бо існує явище резус-несумісності.

Резус-несумісність – це стан, за якого в організмі однієї людини стикаються два протилежні резус-фактори: Rh+ та Rh-

Наприклад, якщо жінка з негативним резус-фактором (Rh-) вагітніє плодом з позитивним резусом – Rh+, то її організм реагує на цю невідповідність тим, що кров починає виробляти антитіла. Імунна система направляє ці антитіла на боротьбу із плодом, бо тіло сприймає його як чужорідний об’єкт. І хоч кров матері до організму дитини під час вагітності не потрапляє, це є можливим у наступних випадках:

• пологи фізіологічні чи за кесаревим розтином;
• вагінальна кровотеча під час вагітності;
• травма живота;
• невиношування вагітності;
• позаматкова вагітність та ін.

 Для запобігання резус-несумісності проводиться ін’єкція імуноглобуліном, щоб антитіла не вироблялись, та не вплинули на вагітність чи здоров’я плода. Зазвичай, виконується на передпологовому етапі – протягом 28-29 тижня, та після пологів в межах 72 годин.

 Таблиця наслідування групи крові Rh-factor (резус-фактора), де D та d – це гени, розміщені на поверхі еритроцитів. Оскільки людина від батьків унаслідує по одному гену, то можливі варіації DD, Dd, dd:

• у обох батьків з позитивним резус-фактором і генами DD, дитина матиме позитивний резус;
• батьки – носії позитивного резус-фактору, але він складається з генів Dd, то в такому випадку можлива варіативність: у дитини ймовірні комбінації Dd і Rh+ або dd з Rh-;
• за наявності у обох батьків негативного резус-фактора, дитина матиме такий же показник.

Існує три головні методи для визначення групи крові. Але перед тим, як ознайомитися з ними, нумо розберемося, що це за білкові сполуки – аглютиноген та аглютиніни.

Як ми вже зазначили, у крові різних людей містяться або зовсім відсутні певні білки, що і дає змогу ділити кров на певні групи.

 Аглютиногени – це антигени, що викликають утворення в організмі аглютинінів.

Аглютиніни – антитіла, які склеюють частинки крові, тобто виконують процес аглютинації. Вони містяться в еритроцитах людини, та позначаються латинськими літерами А та В.

Якщо в крові немає ніяких із цих видів, то така група крові є першою – І (0), або можуть бути обидва види – АВ – це група крові IV.

Для лабораторного методу визначення може використовуватися:

• сироватка крові

яку наносять на спеціальну площину, позначаючи її відповідно до груп, а потім до кожної додається досліджувана кров, і спостерігається, в яких зразках відбувається аглютинація.

• метод перехресної реакції

за якого паралельно визначається наявність/відсутність антигенів та ізоаглютинів  (α ті β) в досліджуваній сироватці крові.  Цей метод має проводитись як для донорів, так і для реципієнтів. 

Ізоаглютиніни – антитіла α і β , які складають систему AB0. Це природні антитіла організму людей, що вступають в реакцію (аглютинацію) з антигенами А і В.

• метод з цоліклонами

в якому задіяні антитіла високої специфічності – вони містять в собі цоліколни – анти-А, анти-В, анти-АВ реагенти. 

 До еритроцитів досліджуваної крові додаються цоліклони, і результат оцінюються за наявністю склеювання (аглютинації) з ти чи іншим реагентом.

Чи потрібно знати свою групу крові

Знати свою групу крові та її резус-фактор – це як пам’ятати свій номер паспорту та ідентифікаційний код, бо ця інформація не є потрібною кожен день, проте, володіння нею може одного разу запобігти проблемам або зберегти життя.

Переважно, група крові та її резус потрібні у донації крові та хірургічних втручаннях.

Аби бути донором, потрібно бути здоровою людиною, загальною масою тіла від 50-55 кг та віком від 18 років. Здорова людина – та, яка не має протипоказань, хронічних захворювань або гострих станів, та не приймає ліки на постійній основі. Виходячи з цього, протипоказання поділяються на тимчасові та абсолютні.

 У трансфузії застосовується переливання крові та її компонентів: ертитроцитів, тромбоцитів  та плазми.

 Наприклад, у переливанні плазми враховується група крові та резус-фактор.

Цікаво: донори здають на рік 112,5 млн доз крові.
Кров одного донора може бути використана для декількох реципієнтів.

Кров для переливання завжди має досліджуватися на ВІЛ/СНІД та гепатити, а це додатковий привід здавати аналізи для контролю свого здоров’я та регулярних чекапів. Памятай: здоров’я твоєї крові – це здоров’я всього організму!

 Існують пакети досліджень, які окрім визначення групи крові, містять в собі тести на виявлення гепатиту, сифілісу, перевірку згортання крові та інші важливі показники. 

Призначаються у випадку, якщо людина хоче стати донором, за імунодефіцитних станів, в передопераційній підготовці та у плануванні вагітності чи перед пологами.

Якщо ти досі не знаєш свою групу та резус-фактор – подбай про те, щоб дізнайся цю інформацію швидко, точно, зручно в Сінево, і одного разу вона точно тобі знадобиться, адже ще не було випадку, щоб тобі не став у нагоді твій паспорт, чи не так?