Живчик, шустрик, вічний двигун… З гіперактивною дитиною непросто, а таких дітей сьогодні чимало. За оцінками фахівців синдром гіперактивності зустрічається у близько 5-10% школярів, причому у хлопчиків – у кілька разів частіше, ніж у дівчат. ^[1]“Гіперактивність: норовливий бешкетник чи дитина, яка потребує допомоги”МОЗ Отже, майже в кожній групі дитячого садку чи класі є свій Петрик П’яточкін. І як з ним впоратися?

ХАРАКТЕР ЧИ ДІАГНОЗ?

Почнемо з того, що не кожного рухливого малюка можна назвати гіперактивним. Дитина не сидить на місці, задає мільйон питань, може вчинити сварку, але не агресивна? Це норма. А ось постійна надмірна активність, поганий сон, конфліктність та емоційна нестабільність – вже привід насторожитися. Можливо така дитяча поведінка вказує на синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).

СДУГ – це психічний розлад, який може викликати незвичний рівень гіперактивності та імпульсивної поведінки.

Багато людей можуть мати порушення концентрації уваги й відчувати різке підвищення та падіння енергії. Просто у людини зі СДУГ це відбувається частіше й більшою мірою, ніж у людей, які не мають цього розладу. Це може мати значний вплив на навчання, роботу, стосунки. Зазначимо, що на сьогодні не існує єдиного тесту, який би лікарі використовували для діагностики СДУГ. Як наслідок, процес діагностики має багато етапів, зокрема, фізичні обстеження та різноманітні оцінки.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА: ЩО РОБИТИ?

Якщо виникла підозра, що у твоєї дитини може бути СДУГ, важливим першим кроком стане розмова з педіатром або дитячим психіатром. Лікар кваліфікує симптоми, щоб підтвердити (чи спростувати) діагноз, та у наявності СДУГ разом з тобою розробить план дій, який найкраще відповідатиме потребам твоєї дитини.

СДУГ У ДІТЕЙ: НАВЕДЕМО ДЕЯКІ СИМПТОМИ ГІПЕРАКТИВНОСТІ

• Дефіцит уваги: діти непослідовні у своїх діях, не слухають, коли до них звертаються, забудькуваті, не доводять розпочату справу до кінця, мають труднощі з навчанням.
• Поведінкові розлади: малята неспокійні, мало сплять, багато говорять, метушаться.
• Імпульсивність у дітей: відповідають, не дослухавши питання, часто перебивають і заважають іншим дітям, не можуть зосередитися, не контролюють своїх дій, не визнають правил, схильні до невиправданого ризику.

Якщо у дитини спостерігається більшість ознак, скоріше за все – це СДУГ.

Серед причин, що провокують його, називають кілька факторів: генетичний (спадкова схильність), біологічний (органічні ушкодження головного мозку в процесі вагітності та пологів) і соціально-психологічний (алкоголізм батьків, неправильне виховання тощо). ^[2]“РОЗЛАД ІЗ ДЕФІЦИТОМ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНІСТЮ
У ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, ЗАСНОВАНА НА ДОКАЗАХ  

ДІАГНОЗ – МІНІМАЛЬНА МОЗКОВА ДИСФУНКЦІЯ (ММД)

Ще однією з причин такого розладу поведінки дитини може бути мінімальна мозкова дисфункція (ММД) – легке порушення розвитку мозку, що могло виникнути ще під час вагітності або пологів, наприклад, через тривалу нестачу кисню (гіпоксію). У такому випадку деякі ділянки мозку дозрівають повільніше. Дитина не вередує навмисно і не «неслухняна» – їй просто складніше справлятися з навантаженням, вона потребує терпіння, розуміння та підтримки з боку батьків.

ЯК ДОПОМОГТИ?

Якщо у дитини виявили СДУГ, важливо не ігнорувати проблему.

По-перше, малюк сам страждає від своєї поведінки та реакції оточуючих на це, а це підвищує його шанси вирости асоціальною особистістю, схильною до залежностей, ризиків і навіть злочинності.

По-друге, терапія гіперактивності найбільш ефективна саме в ранньому віці, коли йде розвиток нервової системи дитини. У цей період мозок особливо пластичний, тобто здатний швидко адаптуватися. За необхідності лікар може порекомендувати м’яко підтримати та суттєво полегшити стан дитини за допомогою спеціальних препаратів – психостимуляторів, які є безпечнішими за традиційні нейролептики.

А іноді достатньо і психотерапії. Причому вона знадобиться не тільки шустрику, а й всім, хто знаходиться з ним у контакті: батькам, вихователям, вчителям. Важливо зрозуміти, що дитина не винна, і ставитися до неї толерантно, а також фіксувати щонайменші позитивні зрушення в її поведінці, направляти киплячу дитячу енергію в мирне річище. Основне навантаження лягає, звичайно, на батьків.

ВАЖЛИВА ПІДТРИМКА З БОКУ БАТЬКІВ

• Подбай про чіткий розпорядок дня – це заспокоїть малюка, зробить його світ більш організованим, мінімізує ймовірність перезбудження.
• За можливості виділи дитині окрему кімнату – свою територію для ігор та занять, яку краще оформити в спокійних тонах.
• Дотримуйся єдиної педагогічної стратегії, не зловживай заборонами, хваліть сина чи доньку і за досягнуті успіхи, і за докладені зусилля, що значно підвищить шанси адаптації у школі, наприклад.
• Запиши дитину до спортивної секції, де її енергія знайде своє застосування, або ж захопи творчим заняттям (гіперактивні діти дуже креативні).
• Стеж за тим, щоб не було навчальних перевантажень. Вибираючи школу, орієнтуйся не на її престиж, а на особистість вчителя. Якщо педагог врівноважений і здатний впоратися із витівками школяра (перевести їх в жарт, перемкнути увагу), все піде на лад.

ДІЄТА, ЯКА ДОПОМОЖЕ ЗАСПОКОЇТИ МОЗОК

Що більше в раціоні продуктів, які підвищують рівень цукру в крові, то швидше скорочується гіпокамп. Гіпокамп – це частина мозку, яка допомагає ефективно протистояти стресам і регулює наш настрій, контролюючи симпатичну та парасимпатичну нервову систему.

Запам’ятай: рафінований цукор, напівфабрикати, випічка з маргарином та інша шкідлива їжа сприяють підвищенню цукру в крові, що може спричинити таку саму шкоду гіпокампу, як травма або сильний стрес.

Краще віддати перевагу розумного раціону з достатньою кількістю овочів та фруктів, багатими на кофактори (специфічні вітаміни та мінерали), необхідні мозку для виробництва засобів проти стресу – серотоніну та ГАМК (γ-аміномасляної кислоти).

ЩО ВЖИВАТИ?

• Насіння чіа, соняшника та льону, фісташки, мигдаль, фундук, авокадо – джерела триптофану. Це амінокислота, яку організм синтезує в серотонін. У разі його низького рівня підвищується чутливість мозкових рецепторів до гормонів стресу. Як наслідок – достатньо невеличкого тригера, щоб спровокувати сильну стресову реакцію.
• М’ясо, риба, яйця, квасоля, петрушка, буряк, сир, арахісове масло – джерела глутаміну. Це одна з 20 стандартних амінокислот, яка являється будівельним блоком для білка. Крім цього, глутамін необхідний для синтезу ГАМК – дуже важливого гальмівного нейромедіатора центральної нервової системи, який володіє заспокійливою та ноотропною дією.
• Курка, телятина, яловича печінка, ячмінь, просо, горох – джерела вітаміну В6 (піридоксину). Під час стресових ситуацій рівень цього вітаміну знижується, тому його запаси дуже важливо поповнювати, коли нервуєшся. Завдяки піридоксину активуються обмінні процеси в мозку, покращується пам’ять, увага та загалом підвищується розумова працездатність.

Згідно з наданими рекомендаціями з харчування пропонуємо приклад простої корисної страви для твоєї дитини.

ГОРІХОВІ ФРИКАДЕЛЬКИ

Що знадобиться: 300 г волоських горіхів; 200 г в’ялених томатів; 2 ст. л. оливкової олії; по 1 ч. л. сухої шавлії, насіння фенхелю, сухого тим’яну, сухого розмарину та сухого орегано; щіпка чорного перцю; щіпка каєнського перцю; сіль до смаку.

Як готувати: поклади всі компоненти в чашу блендера та збий на високій швидкості протягом 5 хв до отримання однорідної суміші (вона має бути злегка вологою, щоб з неї можна було зліпити кульки). Сформуй з отриманої маси фрикадельки.

ДІАГНОЗ ММД – НЕ ВИРОК, А ЗАКЛИК ДО РОБОТИ

Варто пам’ятати, що діагноз ММД не є перешкодою для навчання дитини в школі й надалі – для здобуття вищої освіти. Такі діти цілком здатні до навчання, особливо за умови супроводу з боку психолога та спостереження лікарями. У більшості випадків вже до 5-7 класу діяльність мозку нормалізується. 3 (https://inclusivespace.com.ua/education-center/korysni-statti/minimalna-mozkova-dysfunkciya/) У відгуках батьків, чиї діти мають діагноз мінімальна мозкова дисфункція, найчастіше підкреслюється важливість раннього втручання, підтримки спеціалістів і створення спокійного, стабільного середовища вдома. Багато хто зазначає позитивну динаміку в поведінці, успішну адаптацію до навчання та покращення загального стану дитини за умови комплексного підходу. Слід враховувати, що у разі різкого зростання навчального навантаження або після перенесених важких захворювань окремі симптоми ММД можуть тимчасово повертатися.

ЗРОБИМО ВИСНОВОК

Зазвичай до підліткового віку дитина переростає проблему та має всі шанси стати успішною людиною. Як Уїнстон Черчилль або Ганс Крістіан Андерсен, які, виявляється, у дитинстві теж мали симптом гіперактивної дитини.