У жінок трихомоніаз може спричиняти запальні процеси в репродуктивних органах (вагініт, цервіцит, ендометрит), що в рідкісних випадках призводить до запалення органів малого таза, який є основним чинником безпліддя. У чоловіків трихомоніаз рідше викликає серйозні ускладнення, але хронічне запалення простати та уретри теоретично може вплинути на якість сперми та фертильність. Небезпека трихомоніазу також у тому, що він підвищує ризик інфікування іншими захворюваннями, які передаються статевим шляхом.
Симптоми захворювання
Симптоми трихомоніазу зазвичай з’являються впродовж 5-28 днів після зараження, хоча іноді інфекція проявляється лише через кілька місяців.
Але головна підступність інфекції трихомонада у тому, що у понад 70% випадків вона протікає безсимптомно. Люди можуть роками залишатися носіями паразита в організмі, не здогадуючись про хворобу та передаючи її статевим партнерам.
Трихомонада: симптоми у жінок
- Пінисті або жовто-зелені виділення з піхви з неприємним запахом
- Свербіж, печіння, почервоніння статевих органів
- Болісність під час сечовипускання або статевого акту
- Відчуття тиску внизу живота
Трихомонада: симптоми у чоловіків
- Виділення з уретри (часто прозорі або білуваті)
- Свербіж, печіння в сечівнику
- Часте сечовипускання
- Болісність після еякуляції
Чи буває трихомоніаз без симптомів?
Так, буває. І безсимптомний перебіг зовсім не означає, що це легке захворювання. Навпаки – трихомоніаз може непомітно пошкоджувати слизову, створюючи умови для інших статевих інфекцій, викликати запалення, ураження шийки матки або простати та навіть ускладнення під час вагітності.
Індивідуальний підхід – перш за все
Займатися самолікуванням трихомоніазу категорично не рекомендується – навіть якщо хтось зі знайомих уже мав подібний досвід. Те, що допомогло одній людині, може не подіяти в іншому випадку або навіть погіршити стан.
Трихомоніаз – це захворювання, яке потребує індивідуального підходу до лікування, адже важливо враховувати:
- форму перебігу інфекції;
- наявність супутніх статевих інфекцій;
- імунний статус пацієнта;
- реакцію організму на медикаменти.
Скільки часу лікується трихомоніаз?
У середньому це займає 7–10 днів, проте в деяких випадках – наприклад, за хронічної або стійкої форми – терапія може тривати кілька тижнів. У складних випадках призначають повторні курси лікування з лабараторним контролем
Як проходить лікування трихомонади
Для боротьби зі збудником – Trichomonas vaginalis – застосовують специфічні протипротозойні препарати. Це не антибіотики у класичному сенсі, а засоби, спрямовані саме на паразитів в організмі.
Лікування включає:
- Загальну терапію (препарати у таблетках або внутрішньовенно) – знищує інфекцію трихомонада в усьому організмі.
- Місцеву терапію (свічки, гелі, креми) – допомагає усунути симптоми трихомоніазу: свербіж, запалення, виділення.
Чому лікування має бути парним?
Оскільки трихомоніаз передається статевим шляхом, обов’язковим є одночасне лікування обох партнерів, навіть якщо у когось із них немає симптомів. Інакше можливе повторне зараження.
Важлива точність досліджень
Попри високу поширеність, інфекція трихомонада нерідко залишається непоміченою через безсимптомний перебіг або недостатню чутливість деяких методів дослідження. Щоб виявити трихомоніаз точно, важливо обрати правильний метод діагностики та дотриматися всіх рекомендацій перед здачею аналізу. Найбільш ефективні на сьогодні такі методи:
- Цитоморфологічний – мазок або крапля під мікроскопом; швидкий, але має низьку чутливість.
- Культуральний – посів на поживне середовище.
- ПЛР-діагностика (полімеразна ланцюгова реакція) – сучасний «золотий стандарт», що виявляє навіть безсимптомний трихомоніаз з дуже високою точністю.
Жінкам важливо здавати аналіз після завершення менструації, орієнтовно на 2-4 день циклу. Перед здачею варто утриматися від статевих контактів, спринцювання та використання вагінальних засобів щонайменше за 48 годин.
Після лікування трихомоніазу рекомендовано пройти контрольне обстеження через 2-3 тижні. У випадках хронічного або рецидивного перебігу може бути необхідний повторний контроль протягом кількох менструальних циклів – таке рішення приймає лікар індивідуально.
